texinventarizacija@gmail.com
1. Вступ
Питання доступності громадських будівель і територій зазвичай асоціюються з потребами осіб з інвалідністю. Водночас у повсякденній практиці експлуатації об’єктів нерухомості значну частку відвідувачів становлять батьки з малолітніми дітьми, у тому числі ті, що пересуваються з дитячими колясками або тримають дитину на руках.
«Фактична доступність будівлі визначається не лише відповідністю формальним нормам, а й реальними умовами користування об’єктом різними категоріями відвідувачів.»
Для власників, орендарів та керівників громадських об’єктів ці питання мають практичне значення, оскільки безпосередньо впливають на безпеку відвідувачів, репутацію закладу та відповідність об’єкта чинним будівельним і містобудівним вимогам.
Нормативною основою регулювання доступності середовища в Україні є ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення» з урахуванням змін і доповнень. Зазначені норми формально поширюються на всі категорії маломобільних груп населення.
Разом із тим аналіз практики проєктування, реконструкції та експлуатації об’єктів нерухомості свідчить, що потреби батьків із дітьми не завжди прямо враховані у нормативних положеннях, що потребує додаткової уваги та професійної оцінки конкретних рішень.
2. Суть проблеми
Ситуація дорослого з дитячою коляскою
Пересування дорослого з дитячою коляскою формує особливу модель взаємодії з міським та будівельним середовищем, яка істотно відрізняється від пересування пішохода без додаткових засобів. У такій ситуації змінюються вимоги до ширини проходів, можливостей маневрування, безпеки покриття та зручності користування елементами інфраструктури.
– обмежена можливість руху вузькими пішохідними шляхами в умовах щільної міської забудови;
– труднощі, пов’язані з паркуванням автомобіля та вивантаженням коляски;
– ускладнене користування пандусами, ґанками та перепадами висот на входах до будівель;
– незручність експлуатації розпашних дверей, особливо за відсутності автоматичних або фіксуючих механізмів;
– складність пересування у внутрішньому просторі будівель за недостатньої ширини коридорів і проходів;
– потреба у відповідно організованих приміщеннях для обслуговування відвідувачів, санітарних вузлах, кімнатах догляду та годування дітей.
«Умови, які є формально допустимими для пішоходів, у багатьох випадках виявляються незручними або небезпечними для батьків, що пересуваються з дитячою коляскою.»
Ситуація дорослого з дитиною на руках
Пересування дорослого з малою дитиною на руках також має низку характерних особливостей, які безпосередньо впливають на рівень безпеки та комфорт користування громадськими просторами. У таких умовах зростає фізичне навантаження на дорослого, а також підвищується ризик втрати рівноваги чи контролю над ситуацією.
– складність виконання посадки та висадки з автомобіля в умовах обмеженого простору;
– підвищена ймовірність відволікання уваги дорослого під час руху або маневрування;
– ускладнене користування сходами, особливо за відсутності поручнів або за їх невідповідних параметрів;
– незручність відкривання та закривання розпашних дверей однією рукою;
– необхідність належної організації санітарних приміщень та кімнат догляду за дитиною, де неможливо залишити дитину без нагляду.
«Навіть незначні архітектурні перешкоди у поєднанні з необхідністю тримати дитину на руках можуть створювати потенційно небезпечні ситуації для дорослого та дитини.»
Параметри динамічного простору
Труднощі пересування вузькими доріжками, коридорами, тамбурами або ґанками доцільно оцінювати не лише з позиції формальних розмірів проходів, а й з урахуванням фактичного простору, який займає людина під час руху разом із дитячою коляскою.
У спеціалізованих джерелах для таких оцінок застосовується поняття «динамічний простір», що відображає реальні антропометричні потреби людини з урахуванням руху, маневрування та використання допоміжних засобів. Для дорослого з дитячою коляскою ключовими показниками є динамічна довжина (L) і динамічна ширина (W).
Динамічна довжина у цьому випадку формується як сукупність габаритів самої коляски, простору для кроку та зони для безпечного розміщення ніг дорослого під час руху. Відповідно динамічна ширина визначається не лише фактичною шириною коляски, а й необхідним запасом для керування, поворотів і уникнення зіткнень.
Габаритні параметри дитячих колясок можуть суттєво відрізнятися залежно від їх конструкції та функціонального призначення. Зокрема, одинарні моделі, а також коляски для двійні «паралельного» чи «послідовного» типу формують різні вимоги до мінімально допустимих розмірів проходів і зон маневрування (таблиця 1, рис. 1, рис. 2).
«Співставлення параметрів динамічного простору з фактичними габаритами проходів і проїздів дозволяє об’єктивно оцінити, наскільки комфортними або обмеженими є умови пересування для батьків із дітьми.»
Для практичної оцінки умов пересування батьків із дитячими колясками доцільно орієнтуватися на усереднені параметри динамічного простору, які дозволяють визначити, чи є прохід або проїзд функціонально придатним для безпечного та комфортного користування.
* Наведені значення є орієнтовними та можуть змінюватися залежно від конструктивних особливостей конкретної моделі дитячої коляски (рис. 1, рис. 2).
3. Умови міського середовища
Пішохідні зони вулиць та прибудинкових територій
Чинні державні будівельні норми передбачають комплекс заходів, спрямованих на адаптацію пішохідних зон вулиць і прибудинкових територій для потреб маломобільних груп населення. При цьому більшість нормативних положень орієнтовані насамперед на забезпечення руху осіб, які пересуваються на кріслах колісних.
На практиці ж батьки з дитячими колясками стикаються з аналогічними проблемами, пов’язаними з недостатньою шириною пішохідних шляхів, відсутністю зон для роз’їзду, нерівним покриттям та наявністю випадкових перешкод у межах проходів.
Особливо відчутними такі обмеження стають у щільній міській забудові та на прибудинкових територіях, де пішохідні доріжки часто виконуються з мінімально допустимими розмірами або фактично використовуються для паркування, розміщення інженерних елементів чи тимчасових конструкцій.
Ситуація ускладнюється у випадках пересування з колясками для двійні, які потребують значно більшого простору для безпечного руху та маневрування. Формально допустимі параметри ширини проходів у таких умовах можуть бути недостатніми для реального користування.
«Мінімальні нормативні показники ширини пішохідних шляхів не завжди забезпечують фактичну доступність середовища для батьків із дитячими колясками, особливо у разі інтенсивного пішохідного руху.»
Місця паркування автомобілів батьків із дітьми
Під час посадки та висадки з автомобіля батьки з малолітніми дітьми опиняються в умовах підвищеного ризику, що зумовлено обмеженим простором між транспортними засобами, необхідністю одночасного контролю дитини та маневрування коляскою.
Будівельними нормами передбачено облаштування спеціальних місць для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю, однак питання організації паркувальних місць для батьків із дітьми тривалий час залишалося поза чітким нормативним регулюванням.
Запровадження законодавчих змін щодо паркування транспортних засобів, якими перевозять дітей віком до трьох років, є кроком до врахування реальних потреб цієї категорії користувачів міського середовища. Разом із тим ефективність таких рішень безпосередньо залежить від коректної організації простору та належного позначення відповідних місць.
Окремої уваги потребують ситуації, коли йдеться про пересування з колясками для двійні. Такі коляски потребують більшої ширини проходів, наявності ділянок для роз’їзду та можливості короткочасної зупинки без створення перешкод для інших пішоходів.
У будівельних нормах допускається зменшення ширини пішохідних доріжок у стислих умовах під час капітального ремонту. Проте на практиці мінімально допустимі значення можуть бути неприйнятними для безпечного та комфортного пересування батьків із дитячими колясками, особливо за інтенсивного пішохідного руху.
«Чинні норми не завжди враховують ситуації, коли пішохідними шляхами одночасно користуються батьки з колясками для двійні та інші відвідувачі.»
Особливо важливо враховувати ці обставини власникам і керівникам громадських закладів, де поява батьків із малолітніми дітьми є очікуваною та регулярною. Насамперед це стосується територій:
– закладів охорони здоров’я;
– дитячих садків, ясел та інших дитячих установ.
Крім того, підвищені вимоги до ширини та якості пішохідних шляхів є доцільними у громадських просторах з великою кількістю відвідувачів, зокрема:
– у парках, скверах та зонах відпочинку;
– на прилеглих територіях торгово-розважальних центрів;
– поблизу популярних торгівельних об’єктів і ринків.
У таких локаціях недоцільно обмежуватися мінімальними нормативними показниками ширини пішохідних доріжок. За можливості слід орієнтуватися на параметри динамічного простору, які забезпечують реальну, а не формальну доступність середовища.
«На прилеглих територіях громадських закладів, де можливе перебування батьків із колясками для двійні, доцільно передбачати пішохідні дороги збільшеної ширини для безпечного роз’їзду та маневрування.»
Не менш критичним для міських і прибудинкових територій є стан покриття та належний рівень освітлення. Рівні, неслизькі поверхні та достатнє освітлення дозволяють зменшити тряску коляски, підвищити керованість руху та знизити ризик падіння дорослого у темну пору доби.
Проблематика доступності міського середовища для батьків із дітьми тісно пов’язана з організацією місць паркування. Під час посадки та висадки з автомобіля дорослий змушений одночасно контролювати дитину, відкривати двері, розміщувати або діставати коляску, що значно ускладнюється в умовах обмеженого простору.
Чинними державними будівельними нормами передбачено обов’язкове виділення спеціальних місць для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю або транспорту, що їх перевозить.
«На відкритих індивідуальних автостоянках біля закладів обслуговування слід виділяти не менше ніж 10 % місць (але не менше одного місця) для транспорту осіб з інвалідністю.»
— п. 5.4.1 ДБН
«Майданчики зупинки для посадки або висадки з транспорту осіб з інвалідністю слід передбачати на відстані не більш ніж 30 м від входів до громадських будівель
і споруд.»
— п. 5.4.1 ДБН
Окремо слід зазначити законодавчі зміни, якими вперше на рівні закону врегульовано питання паркування транспортних засобів, що перевозять дітей віком до трьох років і мають відповідний розпізнавальний знак.
«Власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування місць для транспортних засобів, якими керують водії, що перевозять дітей віком до трьох років та мають відповідний розпізнавальний знак.»
— Закон України «Про дорожній рух», зміни до ст. 25
«Кількість місць для паркування транспортних засобів, якими керують водії, що перевозять дітей віком до трьох років, становить не менше 5 % загальної кількості місць, але не менше одного, та має бути позначена відповідним дорожнім знаком або розміткою.»
— Закон України «Про дорожній рух»
Разом із тим ефективна реалізація зазначених норм потребує прийняття підзаконних нормативно-правових актів, які визначають порядок облаштування, маркування та контролю за використанням таких місць паркування.
4. Елементи вхідної групи
Загальні питання
Вхідна група громадської будівлі є ключовим елементом, який формує перше враження про об’єкт і водночас визначає фактичну можливість його безпечного та зручного використання різними категоріями відвідувачів. Для батьків із малолітніми дітьми саме зона входу найчастіше стає найбільш проблемною з точки зору доступності.
На практиці власники та керівники об’єктів нерухомості стикаються з необхідністю поєднання нормативних вимог, архітектурних рішень і реальних сценаріїв користування будівлею. Помилки, допущені під час проєктування або експлуатації вхідної групи, можуть призводити не лише до дискомфорту, а й до створення небезпечних ситуацій.
«Для батьків, які пересуваються з дитячими колясками або тримають дитину на руках, вхід і вихід з будівлі мають бути організовані таким чином, щоб мінімізувати фізичне навантаження та ризик травмування.»
До найбільш складних елементів вхідної групи з погляду користування батьками з дітьми належать:
– сходинки ґанків;
– похилі та горизонтальні ділянки пандусів;
– площадки перед входом та на ґанках;
– дверні прорізи та конструкції вхідних дверей;
– тамбури та перехідні простори.
Для кожного з перелічених елементів будівельними нормами встановлено окремі вимоги щодо розмірів, ухилів, конструктивних рішень та елементів безпеки. Водночас навіть формальна відповідність цим вимогам не завжди гарантує зручність користування для батьків із дітьми.
«За відсутності практичного врахування реальних сценаріїв руху дотримання мінімальних нормативних параметрів може виявитися недостатнім для безпечного користування вхідною групою.»
Пандуси
Пандуси є ключовим елементом забезпечення безперешкодного доступу до будівель для маломобільних груп населення, у тому числі батьків із дитячими колясками. Від їх геометричних параметрів і конструктивних рішень безпосередньо залежить можливість самостійного та безпечного користування входом до будівлі.
Чинними будівельними нормами встановлено мінімальну ширину пандуса у просвіті, а також допустимі значення ухилу та параметри горизонтальних площадок. Разом із тим зменшення ширини пандуса, яке допускається у випадках реконструкції або капітального ремонту, на практиці може істотно обмежувати доступність для батьків із колясками, особливо для колясок для двійні.
«Пандуси з мінімально допустимими параметрами не завжди забезпечують можливість безпечного руху для батьків із дитячими колясками під час інтенсивного користування входом.»
Сходинки ґанків
Сходинки ґанків становлять підвищений ризик для батьків, які пересуваються з дитиною на руках. Навіть незначні відхилення у висоті або ширині сходинок можуть призвести до втрати рівноваги та падіння.
Нормативними документами передбачено вимоги щодо однаковості геометричних параметрів сходинок, наявності протиковзких поверхонь та поручнів. Дотримання цих вимог має принципове значення саме у випадках користування сходами з дитиною.
«Однаковість параметрів сходинок суттєво знижує ризик травмування під час підйому або спуску сходами з дитиною на руках.»
Ґанки
Ґанок виконує функцію перехідної зони між пандусом, сходами та вхідними дверима. Невдалі планувальні рішення ґанків, зокрема недостатня ширина або невірний напрямок відчинення дверей, можуть створювати небезпечні ситуації для батьків із колясками.
Ширина ґанку має забезпечувати можливість безпечного маневрування коляскою, роз’їзду з іншими відвідувачами та короткочасної зупинки без ризику падіння на сходи.
«Недостатні розміри ґанків у поєднанні з інтенсивним рухом відвідувачів істотно знижують рівень безпеки для батьків із дитячими колясками.»
Вхідні двері
Для батьків із дітьми принципове значення має легкість відчинення вхідних дверей, достатня ширина дверного прорізу та можливість фіксації дверей у відкритому положенні. Використання важких розпашних дверей без доводчиків або автоматичних систем значно ускладнює доступ до будівлі.
Недостатня ширина дверей у просвіті може зробити проїзд коляски неможливим або вимагати небезпечних маневрів на ґанку.
«Навіть незначне зменшення ширини дверного прорізу може повністю унеможливити доступ для коляски збільшених габаритів.»
Тамбури
Планування тамбурів повинно враховувати необхідність одночасного відкривання дверей та маневрування коляскою. Мінімально допустимі габарити тамбурів у деяких випадках не забезпечують комфортного користування, особливо за наявності двох розпашних дверей.
У таких ситуаціях доцільно застосовувати автоматичні або розсувні двері, що дозволяє зменшити фізичне навантаження та підвищити рівень безпеки.
«Недостатня глибина тамбура ускладнює безпечне користування входом для батьків із дитячими колясками.»
Особливі питання
Окрім базових конструктивних вимог, для вхідних груп громадських будівель важливими є питання експлуатації та додаткового оснащення. Йдеться про наявність навісів над пандусами і ґанками, місць для тимчасового зберігання дитячих колясок, а також належний технічний стан усіх елементів.
Регулярне очищення поверхонь від бруду, снігу та ожеледі є обов’язковою умовою безпечного користування входом у будь-яку пору року.
5. Планування внутрішнього простору об’єктів
Загальні питання
Організація внутрішнього простору громадських будівель має враховувати реальні сценарії перебування батьків із малолітніми дітьми. На відміну від короткочасного проходу через вхідну групу, у внутрішніх приміщеннях відвідувачі змушені здійснювати складніші маневри, зупинятися, змінювати напрямок руху та виконувати побутові дії, пов’язані з доглядом за дитиною.
Чинними будівельними нормами встановлено вимоги до ширини коридорів і проходів, конструкції дверей, параметрів сходових клітин і ліфтів. Формально ці вимоги поширюються на всі категорії маломобільних груп населення, однак їх практична реалізація не завжди забезпечує комфортні умови для батьків із дитячими колясками.
Особливу увагу слід приділяти таким елементам внутрішнього простору:
– ширині коридорів, переходів і холів;
– конструкції дверей (ширина у просвіті, напрямок відчинення, робота доводчиків);
– безпечності скляних перегородок і вітражів;
– параметрам сходових клітин і поручнів;
– габаритам ліфтів і ширині ліфтових дверей.
«Окрім відповідності окремих елементів внутрішнього простору нормативним вимогам, вирішальне значення має їх узгодженість між собою з урахуванням реальних потреб відвідувачів.»
Практика експлуатації громадських об’єктів свідчить, що основні труднощі для батьків із дітьми у внутрішньому просторі пов’язані з такими потребами:
– необхідністю перевдягнути або сповити дитину;
– необхідністю годування немовляти;
– відвідуванням санітарних приміщень разом із дитиною;
– неможливістю залишити малу дитину без нагляду навіть на короткий час.
Кімнати догляду за дитиною
Наявність окремого приміщення для догляду за дитиною у громадських будівлях є критично важливою умовою забезпечення реальної доступності таких об’єктів для батьків із малолітніми дітьми. Функціональне призначення цього приміщення істотно відрізняється від будь-яких інших зон громадського простору.
Попри це, на практиці досить поширеними є так звані “комбіновані” рішення, за яких елементи догляду за дитиною інтегруються до складу загальних санітарних приміщень або універсальних туалетів для маломобільних груп населення. Такі підходи не відповідають ані базовим вимогам гігієни, ані логіці безпечного користування простором.
⚠️ Поєднання зон сповивання, перевдягання та годування дітей із туалетними приміщеннями є принципово неприйнятним навіть за формального дотримання окремих нормативних вимог.
✕Неприпустимим є перший варіант — пристосування частини простору туалету загального користування під потреби батьків із малими дітьми.
✕Неприпустимим є другий варіант — розміщення кімнати догляду за дитиною у складі універсального санітарно-гігієнічного приміщення для маломобільних груп населення.
❗ Навіть з точки зору базових санітарних вимог не допускається суміщення процесів догляду за немовлятами з умовами користування громадськими туалетами.
З урахуванням реальних потреб батьків та практики експлуатації громадських будівель виникає необхідність формування чітких і однозначних орієнтирів щодо проєктування повноцінної кімнати догляду за дитиною.
Доопрацьований перелік вимог щодо проєктування кімнати догляду за дитиною
1) Приміщення повинно бути окремим, ізольованим та мати самостійний вхід.
2) Планувальне рішення обов’язково має передбачати:
– місце для розміщення дитячої коляски та особистих речей;
– стаціонарний або відкидний сповивальний столик;
– зону для годування немовлят, відокремлену перегородками або шторками, з кріслом, столиком і розеткою;
– умивальник із теплою водою, дозатором мила та дзеркалом;
– дитячий унітаз або адаптоване сантехнічне обладнання для дітей;
– гачки для одягу та сумок;
– урну з кришкою.
3) Приміщення повинно бути обладнане з урахуванням вимог безпеки, інформування відвідувачів і можливості зручного користування особами з різними фізичними можливостями.
Як альтернативне рішення для об’єктів з великою відвідуваністю може бути передбачене окреме спеціалізоване приміщення виключно для годування немовлят.
Приміщення спеціальної кабінки
Окремим практичним питанням для громадських закладів є можливість самостійного відвідування туалету батьками, які перебувають із малолітньою дитиною (до 3-х років) на руках. У таких випадках дорослий не має можливості залишити дитину без нагляду, що створює додаткові організаційні та безпекові виклики.
Для вирішення цієї проблеми застосовують проєктні рішення щодо влаштування окремої малої кабінки, обладнаної відкидним дитячим стільцем (тримачем). Наявність такого елемента дозволяє тимчасово зафіксувати дитину у безпечному положенні та виконати необхідні дії без ризику для дитини.
